План
1. Обговорення дискусійних питань.
2. Обговорення педагогічних ситуацій.
Питання обговорення:
1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?
2. Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?
3. Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?
4. Яке місце в сім'ї займають діти?
5. Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?
б. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування, згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.
Обговорення педагогічних ситуацій.
Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.
Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".
Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу "майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...
Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.
Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь, правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.
Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.
Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?"
1. Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?
2. Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?
3. Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.
"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.
Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.
Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".
У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені.
Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".
1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?
2. Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?
3. Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?