Тема: Конфлікти з дитиною і шляхи їх вирішення.
Мета:
1. Допомогти батькам подолати труднощі у вирішенні конфліктних ситуацій у родині.
2. Сприяти осмисленню конфліктної ситуації і шляхів виходу з неї.
3. Активізація батьків щодо участі у вихованні і навчанні учнів.
«Конфлікт — це побоювання хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, притискає, ігнорує інша сторона».
Уільям Лінкольн
Бесіда.
Батьки і діти — дві сторони конфлікту
Сьогоднішні збори пов'язані в першу чергу з тим, що багато підлітків, які стоять перед самостійним вибором подальшого життєвого шляху, підвладні сумнівам, внутрішнім протиріччям, страхам. Батьки в свою чергу, часто в такій ситуації не помічники і не друзі своїм дітям. Вони в мріях і установках на власну дитину створюють ідеалізований образ підлітка і його подальшого шляху. Але, зіткнувшись у житті з реальними можливостями дитини, з її ставленням до свого майбутнього, батьківські райдужні перспективи розсипаються, як карточний будинок, і наступає «ера конфліктів».
Батьки і діти воюють з приводу і без привидів, кожний доводить свою правоту і кожний по-своєму правий. Зазвичай діти відкидають цінності покоління батьків, не бажаючи сприймати їх як еталон.
Головні причини родинних конфліктів
Конфлікт — це спір, суперечка, скандал, у яких сторони не скупляться на взаємні докори, образи. Найстрашніше в конфлікті — це почуття, які люди відчувають одне до одного. Страх, злість, образа, ненависть — головні почуття конфлікту.
Без конфліктів життя неможливе, але потрібно навчитись їх конструктивно вирішувати. Для того, щоб навчитися вирішувати конфліктну ситуацію, потрібно навчитися розуміти масштаби і деталі незгод і відкрито обговорювати їх. Згладжування конфліктної ситуації, уникання її вирішення може призвести до серйозних проблем:
— фізичних, пов'язаних зі здоров'ям;
— психологічних (приховання душевного болю, образи; зміна характеру людини; психічні розлади; суїцид та ін.);
— соціальних (втрата родини, самотність, відлюдкуватість).
Головна позитивна здатність у конфліктній ситуації — здатність до конфронтації-поясненню. Вона передбачає вміння:
— відкрито відстоювати власну позицію;
— оцінювати саму конфлікту ситуацію, її суть, а не особистісні якості свого опонента;
— зберігати особистісні відносини всіх учасників конфлікту.
Ознайомлення батьків із думками дітей щодо виникнення конфліктів у родині.
Які ж головні причини виникнення конфліктних ситуацій в родинах, де є підлітки? Психологи визначили, що кожна із конфліктуючих сторін має свої причини.
Отже, для підлітка мотивацією можуть бути наступні аспекти:
— криза перехідного віку;
— прагнення самостійності і самовизначення;
— вимагання більшої автономії у всьому — від одягу до приміщення;
— звичка конфліктувати, вихована поведінкою дорослих у родині;
— бажання похвалитись своїми правами перед однолітками й авторитетними для підлітка людьми.
Батьки не йдуть на розв'язування конфлікту з інших причин:
— небажання визнавати, що дитина стала дорослою;
— побоювання випустити дитину «з гнізда», невіра у її сили;
— проектування поведінки дитини на себе у її віці;
— боротьба за власну владу і авторитетність;
— відсутність розуміння між дорослими у вихованні дитини;
— не підтвердження дитиною сподівань батьків.
Підсумки зборів.
Дорослішаючи, молодь приходить уже не в той світ, до якого ми її готували згідно зі своїм світосприйняттям. Досвід старших їй здається неприйнятним. Тож нам, батькам, слід сприймати своїх дітей і час, коли вони зростають, більш поблажливо. А конфлікти поколінь, що виникають і є невід'ємною частиною життя, можна звести до мінімуму, якщо не вимагати від дітей повного конформізму і залежності, якщо терплячіше ставитись до індивідуальних відмінності усіх членів родини. Діалог і прагнення зрозуміти одне одного — місток, який поєднує, а не розділяє старше і молоде покоління.
(Класний керівник роздає батькам роздруковані пам'ятки та поради.)
Пам'ятка для батьків
Шановні тата й мами!
Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя!
Постарайтесь, щоб ці зміни були на краще.
Як поводитись під час конфлікту?
1. Перед тим, як Ви опинитесь у конфліктній ситуації, подумайте над тим, який результат від цього Ви бажаєте отримати.
2. Упевніться в тому, що результат для Вас дійсно важливий.
3. У конфлікті визнавайте не лише свої інтереси, але й інтереси Вашої дитини.
4. Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.
5. Будьте тверді і відкриті, якщо впевнені у своїй правоті.
6. Примусьте себе чути доводи своєї дитини.
7. Не принижуйте і не ображайте дитину для того, щоб потім не шкодувати про це.
8. Будьте справедливими і чесними в конфлікті, не жалійте себе.
9. Умійте вчасно зупинитися, щоб не втратити прихильність дитини.
За що й проти чого веде боротьбу Ваша дитина в підлітковому віці?
1. За те, щоб перестати бути дитиною.
2. За припинення зазіхання на її волю.
3. За ствердження своєї особистості серед однолітків.
4. Проти зауважень, іронічних висловлювань щодо її фізичної дорослості.
Поради для батьків
1. Необхідно допомогти підлітку знайти компроміс душі і тіла.
2. Усі зауваження слід робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовуючи ярликів.
3. Потрібно докладно познайомити підлітка з будовою та функціонуванням організму людини, підібрати відповідну літературу з цього питання.
4. Необхідно пам'ятати, що доки розвивається тіло дитини, болить і потребує допомоги її душа.
Мета:
Анкета для учнів та їхніх батьків
«Що таке конфлікт»
Закінчіть речення:
1. Конфлікт — це
2. Причиною конфліктної ситуації може бути
3. Конфлікт може призвести до того, що
4. Зазвичай приводом для конфлікту в родині може
бути .
5. Для того, щоб запобігти виникненню конфлікту, потрібно
трібно .
ПРО ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Мета:
- активізація батьків щодо участі у вихованні і навчанні учнів;
- продемонструвати батькам значення навчальної домашньої роботи;
- обговорити проблеми підготовки учнями класу домашніх завдань;
- визначити можливі шляхи уникнення проблем;
Обладнання: - учнівські твори на тему: «Знання – це життя». Так чи ні?;
- висловлювання видатних людей на подану тему;
- анкети для батьків;
- анкети для учнів
- виставка учнівських зошитів
План зборів
1.Навчання - найважливіший обов’язок дітей.
2.Навчання - найважливіший спосіб тренування й розвитку уваги в дітей.
3.Про значення домашнього завдання в навчальній діяльності школяра.
Заняття в школі може лише надати обмеженому розуму й ніби вдовбати в нього правила, добуті чужим розумінням. Але здатність правильно користуватися ними розів’є виключно домашня самостійна праця.
І.Кант
Щенок, воспитанный пинком,
Не будет преданным щенком.
Ты после грубого пинка
Попробуй позови щенка,
Где раздают щенкам пинки,
Там воспитатели – пеньки.
С.Михалков.
Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягала більше високих результатів.
Як визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, при яких навчання ставало б усе більше успішним?
Дуже часте рішення подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, репетиторстві, що насправді спрямовано лише на ліквідацію пробілів у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того або іншого матеріалу часто є наслідком негативного відношення дитини до навчання, низького рівня пізнавальних процесів. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків, а не причин.
Зараз ми звернемо увагу його величності домашньому завданню. Чому саме в п’ятому класі так гостро постає питання виконання домашнього завдання?
-По-перше, тому-що діти навчаються в різних учителів. Кожен предмет має свої специфічні вимоги до підготовки домашніх завдань. Якщо учень не знає чи не засвоїв їх, то стикнеться зі значними труднощами, які позначаться і на його навчальних результатах, і на його фізичному й емоційному стані.
-По-друге, змінюється ситуація спілкування учня й учителя. Якщо в початковій школі дитина пристосовується до спілкування з одним учителем, то на середньому ступені навчання її завдання ускладнюються, оскільки вона вступає в контакт із великою кількістю дорослих, який не завжди й не відразу буває позитивним. Усе це призводить до зниження успішності, погіршення результатів навчальної діяльності
-По-третє, порівняно з початковою школою змінюється сам зміст домашнього завдання. У початковій школі воно більшою мірою було спрямовано на відпрацювання репродуктивних умінь учнів – писати, читати, рахувати. На середньому етапі навчання домашнє завдання має на меті сприяти розвиненню здатності міркувати. Аналізувати. Робити самостійно висновки.
При виконанні домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина або дочку від напруги сил і від переживань. Дітям ВТО приносить велика шкода, затримує їхній розвиток. Величезну шкоду наносять батьки, купуючи різні «решебники» з домашніми завданнями, з готовими творами по літературі.
Виконання домашніх завдань - це серйозна праця душі: пам'яті, волі, уваги, - і дитина повинен через це пройти сам, хоча й за допомогою батьків. У чому вона може полягати?
- В організації робочого місця.
- У дотриманні режиму дня школяра.
- У радах, як правильно вчити уроки. Наприклад:
а) Не слід підряд виконувати всі усні завдання, а потім - всі письмові. Або: спочатку - всі легені, а потім - всі важкі; заняття треба чергувати.
б)Починати з вивчення правила, закону, теореми, а потім уже писати вправа або вирішувати завдання.
в)Через кожні 30-40 хвилин робити перерви на 5-10 хвилин.
г) Не треба відразу після школи братися за уроки. Спочатку треба
пообідати, погуляти на свіжому повітрі, розважитися, відпочити.
д)Важкі завдання треба ще раз повторити перед школою.
е)Сідати за уроки треба в те саме час і не відволікатися.
1 якщо ці правила дотримувати регулярно, учень звикне до обов'язку «учити уроки» й у школі буде почувати себе спокійно й упевнено.
Матеріали для батьківських зборів
ПИТАННЯ, ЯКІ БАЖАНО ОБГОВОРИТИ ПІДЧАС БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ
Характеристика методів виховання підлітків у сім’ї. Особливості методів — засобів педагогічного впливу на підлітків. Врахування у сімейному вихованні індивідуальних особливостей юнаків і дівчат. Методи прямого, паралельного та опосередкованого впливу на підлітків у сім’ї.
Переконання як вплив на свідомість і поведінку. Засоби переконання: роз’яснення, настанови, бесіди. Особливості використання батьками у вихованні підлітків методів привчання, вимог. Специфіка впливу на дітей цього віку особистого прикладу батьків. Педагогічний такт батьків у вихованні підлітків. Причини конфліктів підлітків із батьками. Демократичний стиль взаємин у сім’ї. Батьківський авторитет.
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ З БАТЬКАМИ ТА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ
З-поміж різних методів виховання психологи і медики виділяють один найменш сприятливий — це маятникоподібне виховання. За одні й ті самі вчинки дитину сьогодні карають, а завтра — хвалять. Батько вимагає одного, мати — іншого. Підчас маятникоподібного виховання батьки не мають твердої лінії у ставленні до дитини. Суперечності щодо вимог, які висуваються до дітей, вимагають від них щоразу вміння пристосовуватися до конкретної ситуації або настрою дорослих, що спричиняє значні психічні переживання. В одних дітей від цього може сформуватися невпевненість у собі, замкненість; інші починають швидко адаптуватися до цієї ситуації. Не бажаючи виконувати якісь вимоги, вони чекають, Поки інший член сім’ї їх відмінить. Необхідно всі вимоги до дітей ставити з єдиних позицій, поєднуючи розуміння можливостей і особливостей дитини з рівною, спокійною любов’ю.
Чи знаєте ви, що… Коли обговорюються проблеми виховання дітей старшого підліткового віку, один досить поширений недолік недостатньо звертає на себе увагу. А він таки суттєвий. Це — надмірно «наказове» ставлення до дитини: значна кількість вимог, спонукань, доган, дуже різких слів і підвищений тон.
Обговоримо разом. Я батько і хочу поділитися своїм досвідом, як мені вдалося подолати у собі звичку тиснути на дітей із будь-якого приводу. Можливо, прийоми, які я використовую, видадуться корисними і для інших батьків.
Прийом перший і основний. Треба переконати себе, що в багатьох випадках зауваження, осмикування, вимоги, взагалі втручання просто не потрібні. Зробіть простий дослід: коли у вас «свербить язик» наказати щось дитині, не робіть цього, а спокійно, уважно подумайте: чи справді вона поводиться так погано, чи її поведінка (бажано тут згадати і своє дитинство) природна, нормальна для дитини? Може бути так, що в дев’яти випадках із десяти ви дійдете такого висновку.
Прийом другий. Треба добре зрозуміти, що багато повчань дорослих випливають із того, що ті підсвідомо вимагають від дітей не дитячої, а дорослої поведінки і прагнуть неможливого. Ось такий, скажімо, приклад. Безкінечний привід для нотацій те, що підлітки не вміють робити свої справи вчасно і взагалі абсолютно не поспішають, затягують ігри, спізнюються до сніданку, обіду, вечері. Ну як тут не «завестися»? А така поведінка зовсім не свідчить про те, що дитина недисциплінована. Вона просто не знає ціну часу, не може її знати.
Прийом третій. У кожного батька і матері, бабусі й дідуся є щось у ставленні до дитини, в поведінці за її присутності, що погано впливає на підлітка. Обов’язково спробуйте визначити це. І, якщо визначите, користь буде не тільки в тому, що ви будете намагатися зменшити це погане, ви поступово зрозумієте, що не завжди маєте рацію у спілкуванні з дітьми, що вам треба обережніше, виваженіше виступати в ролі наставника і того, хто повчає.
Четвертий прийом: постійно привчайтеся терпіти. Виховання — це терпіння. Треба вчитися терпіти, не реагувати утих випадках, коли дитина виводить вас із рівноваги, але по суті ні в чому не винна. Таких випадків може бути безліч. Дитина створює багато шуму, робить, з точки зору дорослого, щось зовсім непотрібне, забруднилась ось уже в котрий раз — як тут, здавалося б, не прочитати їй нотацію? Як не заборонити? Але ж для дитини така поведінка природна і зовсім не свідчить про те, що вона виросте неохайною. Як тут себе стримати? Виходячи зі свого досвіду, я б порадив винайти засоби самовідключення. Наприклад, коли я відчуваю, що запас терпіння закінчується, намагаюся замислитися над чимось, що мене цікавить. Тільки не подумайте, ніякого самоусунення не рекомендується. Обов’язково бувають випадки, коли дитину треба зупинити, щось їй заборонити, на чомусь категорично настояти. Йдеться лише про те, щоб звести такий тиск на дитину до необхідного мінімуму.
Поради батькам на батьківських зборах
НАШІ ПОРАДИ ДЛЯ ВАС І ВАШОЇ ДИТИНИ:
- Переконай себе, що робота, яку збираєшся виконати, дасть змогу тобі відпочити, переключитися від робочих справ, аїїрезультати принесуть радість дорогим тобі людям.
- Співай, навіть якщо тобі на вухо «наступив слон». Якщо є можливість, ввімкни радіо, магнітофон з улюбленими записами.
- Зробивши якусь частину роботи, оціни її, похвали себе.
- Втому краще знімати зміною справ, фізичними вправами, ритмічними танцями.
- По можливості працюй разом із кимось, таким чином все робіться швидше і непомітніше.
- Намагайся не випускати з поля зору результати праці інших. Не бійся перехвалити близьку тобі людину, і тоді почуєш добрі слова, адресовані тобі.
- Плануй усі справи, зокрема й домашні. Плани бувають довготривалі (коли робити сезонне генеральне прибирання тощо), щотижневі, щоденні. ^
- Розроби власну пам’ятку і дотримуйся її.
Батьківський катехізис
(ЗАКОНИ ДОБРЕ ОРГАНІЗОВАНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ)
- Пам’ятайте, що навчання — один з найвибагливіших видів праці, а розумові сили і можливості дітей неоднакові.
- Не треба вимагати від учня неможливого. Під час навчання важливо визначити, на що здатна дитина даної миті та як розвинути її розумові здібності.
- Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо супроводжується механічним повторенням, зубрінням, а не вимагає напруження розумових сил, пізнавальної активності, думки і дії.
- Найпростіший метод виховання, який не потребує ані часу, ані розуму,— покарати дитину, а відтак озлобити чи навіть зламати її.
- Уникайте надмірного опікування, викриків, примусу й наказових інтонацій. Все це зумовлює протидію з боку дитини, спричиняє психічні травми, вбиває в ній бажання й цікавість до навчання.
- Розвивайте інтелектуальні прагнення, ініціативу та самостійність дитини як під час навчання, так і в позаурочних справах.
- Пам’ятайте, що, згідно з науково обґрунтованими нормами, учням на виконання домашніх завдань дається:
- до 1 год. (1 клас);
- до 1,5 год. (2 клас);
- до 2 год. (3—4 класи);
- до 2,5 год. (5-6 класи);
- 3 год. (7 клас);
- 4 год. (8 клас).
- Привчайте дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм просиджувати за домашніми завданнями понад норму встановленого терміну. Це тільки шкодить їхньому здоров’ю й погано позначається на розумовому розвитку. На вихідні й святкові дні завдання задавати не варто.
- Не змушуйте учня писати спершу в чернетці, а потім переписувати в зошит виконані завдання. Це призводить до перевтоми дитини і негативного ставлення до навчання.
- Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина одержить за виконану роботу не таку оцінку, якої б вам хотілось. По-перше, оцінка має виховне значення, по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.
- Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку розумової праці.
- Перевіряйте домашні завдання, виконанні дітьми, особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками мають бути: «задоволений», «не задоволений». Можна додати слово «дуже». Будьте певні: завтра дитина буде працювати старанніше, аби побачити ваше задоволення.
- Здоров’я дитини — «крихка кришталева кулька», і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище. Організуйте правильний розпорядок життя дитини: харчування, навчання й відпочинок.
- Організовуючи різні ігри та види навчальної діяльності, не забувайте про фізичний стан дітей, особливо розвиток м’язів пальців і кистей рук. Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музикальному’інструменті.
- Обов’язково помічайте навіть незначні успіхи дітей, спонукайте їх до сумлінного навчання і гарної поведінки. Використовуйте для цього підбадьорюючі слова, поцілунки, різні види морального й матеріального заохочення.
- Батько і мати — найкращі вихователі, і тому вони мають впливи на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам’ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так само і в дітях відбивається моральна чистота батька й матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей були прекрасними. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вашим дітям!